ФОТО
У Центральному парку Луцька 28 червня відбувся п’ятий ярмарок ветеранського бізнесу, який зібрав десятки підприємців – ветеранів, їхніх родин та родин загиблих захисників.
Відвідувачі мали змогу не лише придбати вироби та послуги, а й почути історії сили, втрат і перетворення болю на справу життя. Ярмарок став місцем натхнення, взаємопідтримки та адаптації через підприємництво. На події побувала журналістка Бізнес.Району.
Десятки бізнесів, заснованих ветеранами або їхніми рідними з Луцька, Львова, Володимира та Шацька, представили свої вироби, товари й послуги лучанам і гостям міста.
На ярмарку були представлені підприємства з найрізноманітніших сфер: від хендмейду до сервісних послуг. Серед асортименту – ікони, дитячі іграшки, автопарфуми, вітражі, в’язані вироби, свічки, смаколики, послуги різного профілю та багато іншого.
Відвідувачі ярмарку мали змогу ознайомитися з історіями успіху ветеранів, ветеранок, членів їхніх родин, а також сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України. Учасники ділилися власним досвідом – як у складний воєнний час змогли знайти в собі сили започаткувати або розвинути власну справу.
Серед них – Юлія Оверчук, дружина полеглого воїна Матвія Оверчука. Вона заснувала бренд одягу «MOver», у назві якого закарбувалася пам’ять про коханого: «М» – перша літера імені Матвій, «Over» – його позивний.
Цього разу Юлія бере участь у ярмарку вже вчетверте. Вона розповіла, як створення власного бізнесу вплинуло на її емоційний стан і допомогло оговтатися після втрати:
«Потрібно прислухатися до свого внутрішнього, попри зовнішні обставини – догляд за дитиною, повсякденні обов’язки. Я досі живу з депресією втрати, але змогла подолати її і щодня працюю над собою. Коли вийшла з того стану – змогла повернути Матвієві духовне життя. У свою справу я вклала всю любов, яка була між нами, вкладаю в неї себе, свою душу. Це моя історія. У кожного вона своя. Хтось може в’язати, хтось малювати – головне знайти справу, яка захоплює», – зазначила Юлія Оверчук.
Гості ярмарку активно купували різноманітні товари, розглядали вироби, спілкувалися з ветеранами та їхніми рідними. Лучани також не оминали увагою QR-коди з реквізитами для збору коштів на потреби військових.
Серед учасників – мама Наталія та сестра Олександра бойового медика Дмитра Селютіна, який повернувся з ворожого полону.
«Я на ветеранських ярмарках постійно, ще з першої події – ми завжди тут. Ветеран, який знайшов у собі сили, не опустив руки й розпочав власну справу, подає приклад. І нам, цивільним, і своїм побратимам – що не потрібно здаватися, треба йти вперед. Це дуже надихає. Це крутезний проєкт. Назва “Я зміг – і ти зможеш” мотивує не лише військових, а й цивільних. Ми завжди готуємося до кожного ярмарку – не на кожній локації, але на багатьох купують саме з метою підтримки», – зазначила Наталія.
Андрій Бень – ветеран зі Львова. У 2014 році він разом із тодішньою дівчиною, а нині дружиною, був учасником 14 сотні Самооборони та активно долучався до Революції Гідності в Києві. Після Майдану чимало їхніх друзів вирушили на фронт, а ті, хто залишилися, – зайнялися волонтерством. Андрій з дружиною також приєдналися до волонтерської справи.
«Тоді й виникла ідея: окрім матеріального бронежилета, хлопцям потрібен і духовний захист. Ми вирішили виготовити 200 кишенькових іконок, освятити їх і передати бійцям на передову, щоб вони могли покласти їх у бронежилет і мати ще одну “броню” – духовну», – розповів Андрій.
Ідея знайшла відгук серед друзів і знайомих, тож згодом волонтерська ініціатива перетворилася на повноцінну справу.
З початком повномасштабного вторгнення Андрій пішов захищати Батьківщину. Під час бойових дій він зазнав важкої контузії – зокрема, розриву барабанних перетинок.
«Десять хвилин ми лежали під землею. Коли вийшли з побратимами – побачили, що яма від вибуху настільки величезна, що наше виживання – це справжнє диво. Я вірю: саме той духовний “бронежилет” урятував мені життя. Інакше це не назвеш», – додав Андрій.
Вікторія разом із сином – постійні відвідувачі ветеранського ярмарку. Вони розповіли, що не лише регулярно беруть участь у таких заходах, а й долучаються до їхньої організації. За їхніми словами, щоразу підтримують ветеранський бізнес, купують вироби, допомагають сім’ям ветеранів і самим захисникам у розвитку власної справи та адаптації до мирного життя.
«Ветеранський ярмарок створений як майданчик для обміну досвідом. Побажаю ветеранам, які вагаються, – ризикуйте, не соромтесь підходити до тих, у кого вже вийшло. Вони завжди готові проконсультувати, розповісти, як отримували грантові кошти, з чого починали. Варто спробувати. Адже багатьом ветеранам складно повертатися в соціум і працювати “на когось”, а створення власної справи – чудова можливість для адаптації», – зазначила Вікторія.
Під час ярмарку малеча також мала свою зону активностей: маленькі відвідувачі гралися з виробами бренду «Складанка» – це українська сімейна майстерня, яка створює розвивальні іграшки для дітей віком від 1 до 6 років. Їхня продукція навчає через гру та знайомить дітлахів з українською мовою, культурою й національними символами.
Юлія Яксманицька – дружина ветерана російсько-української війни – вперше взяла участь у ветеранському ярмарку в Луцьку. Вона поділилася історією створення власного бренду:
«Коли я була вагітна другою дитиною, а старшій доньці було майже два роки, захотіла чимось її зацікавити. Так народилася ідея зробити пазл: шість тваринок, які діляться на дві частини. Ми з чоловіком знали, як це можна реалізувати, і виготовили перший варіант. Потім виникла ідея зробити його більш інтерактивним – так з’явився наш перший ведмедик. Він сподобався багатьом діткам і гостям.
Згодом ми вирішили спробувати продавати. Нині маємо понад сорок видів іграшок, бо постійно створюємо щось нове за запитами клієнтів. Після початку повномасштабного вторгнення стало набагато складніше продавати й привертати увагу покупців. Але ми стараємося, їздимо на ярмарки – і дуже радіємо, коли бачимо, як діти бавляться з нашими виробами. Тоді розуміємо: працюємо недаремно».
Своєю історією також поділилася Наталія Гулакова – дружина полеглого захисника України:
«Варіння свічок для мене – це своєрідна медитація. Спочатку робила їх для себе й подруг, згодом це переросло в бізнес. На жаль, не всі розуміють цінність натурального воску та ефірних олій, обираючи дешевші варіанти. Але багато хто не знає, що промислові свічки можуть бути небезпечними для здоров’я через токсичні речовини.
А мої вироби – безпечні навіть для використання у приміщеннях із маленькими дітьми та тваринами. Вірю, що свічки допомагають створювати затишок і відчуття дому, де б людина не була».
Окрім представників ветеранського бізнесу, на ярмарку були також волонтери. Вони продовжують збирати кошти на нагальні потреби військових, організовують благодійні акції та, незалежно від пори року, плетуть маскувальні сітки для фронту.
