Photo: www.hisutton.com
Артем ГАЛУШКО,
дослідник юридичного факультету Арктичного Університету Норвегії
Як на країну з порівняно невеликим за розміром флотом військових суден (Axe, 2022) станом на сьогодні Україна дає неочікувано потужну відсіч переважаючим військово-морським силам РФ під час збройного протистояння у Чорному морі. Знищення десантного судна “Саратов”в українському портовому місті Бердянськ 24 березня 2022 (Sutton, 2022), операція зі звільнення стратегічно важливого острова Зміїний, що вже став символом військового опору України, 7 липня 2022 (Bushard, 2022) і врешті потоплення крейсера “Москва”, флагману російського Чорноморського флоту, 14 квітня 2022 (Ackerman, 2022) можуть бути передвісниками новітнього формату ведення війни на морі, де сила не буде завжди права. Ця стаття викладає основні події військового протистояння у Чорному морі та наводить аргументи, що підтверджують появу військово-морських операцій нового часу.
Наступні ключові події мали місце у військово-морському протистоянні між Росією та Україною.
29 жовтня 2022 “рій”у складі семи безпілотних надводних дронів (БНД) та дев’яти безпілотних літальних апаратів (БпЛА), непомічений радарними системами, подолав відстань у приблизно 300 кілометрів, безпечно прибув до захищеної гавані окупованого м. Севастополь у Криму та атакував російську військово-морську базу, водночас координуючи дії дронів через систему супутникового зв’язку подібну до Старлінк.
Результати атаки: повідомлення щодо пошкодження російського військового фрегату та патрульного корабля ЧФ РФ (Bachega and Gregory, 2022). 11 листопада 2022, Україна оприлюднила свій намір створити перший у світі флот морських дронів за допомогою краудфандингової платформи ‘United24’, де розміщені фото дронів зовнішньо схожих на БНД, що атакували російську військово-морську інфраструктуру поруч із Севастополем у Криму. На відміну від БпЛА, БНД переміщуються поверхнею моря, виконуючи операції проти підводних човнів, військово-морські заходи із забезпечення безпеки, операції з розмінування та інші різновиди надводних заходів (див. USV Master Plan).
Початковою метою краудфандингової кампанії є створення “москітного флоту”, що буде складатися зі 100 малих та середніх БНД, які будуть виконувати наступні завдання: брати участь у дальній розвідці, вести спостереженні за береговою активністю, супроводжувати та підтримувати традиційний флот, здійснювати конвоювання торгових суден, коригувати ракетні ураження та артилерію, захищати пункти базування та протидіяти десантним операціям.
Між 16 та 18 листопада 2022, відбулася друга атака дронів проти російської військово-морської бази та нафтового терміналу "Шесхаріс" у Новоросійську. Хоча російська влада та медіа ресурси надавали суперечливе висвітлення цих подій і врешті заперечили сам факт атаки, такі останні приклади сучасного ведення війни у Чорному морі привернули значну увагу представників експертної спільноти.
Нові підходи до військового застосування БНД та їх роль у сучасному веденні війни на морі
Хоча Уряд України досі не визнав свою причетність до атак дронів у Севастополі та Новоросійську, у військовому плані такі атаки приносять користь Україні. На відміну від Росії, що завдає ударів по критичній цивільній інфраструктурі та цивільному населенню України, при цьому умисно порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, атаки нібито українських дронів підривають російську нафтову промисловість як рушій військової кампанії Кремля та російську військову-морську інфраструктуру, чиї підводні човни та військові судна запускають крилаті ракети проти таких невійськових цілей як дитячі садки, дитячі ігрові майданчики та пологові будинки (Fawler, 2022). Хоча війна спонукала український флот шукати нові підходи під час проведення своїх операцій, ефективність застосування безпілотних надводних дронів, що були використані у Чорноморському протистоянні між Україною та Росією, швидше є проявом масштабніших трансформацій сучасного ведення бойових дій аніж епізодичний випадок тактичної перемоги.
Морські дрони вже залучаються до виконання різних завдань та операцій найбільших військово-морських сил світу. Наприклад, Канадські збройні сили та флот використовують океанічний дрон на сонячих батареях “Data Xplorer”, завданням якого є охорона китів та морських ссавців під час військових операцій на морі (Moloney, 2022). У Сполучених Штатах такі великі морські дрони як “Sea Hawk”та “Sea Hunter”допомогають флоту та береговій охороні відслідковувати підводні човни та виконувати інші поточні військово-морські завдання (LaGrone, 2021). У той час як Королівський військово-морський флот Великої Британії витратить 2 мільйони фунтів стерлінгів на придбання додаткових безпілотних надводних дронів “REMUS 100M” (безпілотні апарати з моніторингу навколишнього середовища) (Grinter, 2022), Туреччина вже розпочала виробництво власних протичовнових безпілотних надводних апаратів ULAQ (Bekdil, 2021). Багатоцільові автономні надводні судна для полярних досліджень (MASP) надають ефективну підтримку у зібранні морських геологічних, океанографічних та гляціологічних даних з прибережних районів Арктики (Camus et al., 2021). Також, як повідомляється, Китай, Ізраїль та Іран працюють над створенням власних флотів військово-морських дронів.
Начинені вибухівкою морські дрони в українсько-російському конфлікті
Український підхід до використання морських дронів є досить іноваційним. У той час як інші країни вже почали використовувати морські дрони у військових цілях, як повідомлялося, на сьогодні тільки Україна застосувала начинені вибухівкою безпілотні надводні дрони у рамках триваючого міжнародного конфлікту. Ці БНД з попередньо встановленими боєголовками виконують функцію “дронів камікадзе”або ж баражувальних боєприпасів, що можуть перебувати у режимі очікування (баражувати) доки ціль не буде визначена та підтверджена, у той час як оператор все ще має можливість зупинити атаку.
Окрім цього, на відміну від інших морських дронів, що розміщуються та запускаються зі спеціально обладнаних суден, українські БНД, презентовані на краудсорсинговій платформі ‘United24’, діють як напівавтономні системи озброєння, що не повинні бути запущені з судна-носія.
Тактика “зграї”, використана морськими та повітряними дронами під час атаки на військово-морську базу у Севастополі стали ознакою появи нового підходу до ведення війни на морі. Хоча держави вже використовували безпілотні надводні дрони під час бойових операцій (LaGrone, 2017), атаки у Севастополі та Новоросійську стали першими задокументованими випадками використання “зграї”морських дронів для завдання шкоди військовим цілям та критичній інфраструктурі. Ефективність морських дронів, продемонстрована під час обох атак, мала значний вплив на російські військово-морські сили та їх операції. Російські військові кораблі, що були розташовані на обох базах, значно зменшили свою активність, у той час як російські танкери припинили транспортування нафти з одного з найбільших нафтових терміналів у Новоросійську.
Україна може поділитися своїм економічно ефективним підходом та технологічними ноу-хау з іншими країнами у сфері застосування безпілотних дронів (як БНД так і БпЛА) під час виконання бойових місій.
У фінансовому плані фандрайзингова ініціатива ‘United24’ продемонструвала, що фактична ціна виробництва цілого флоту дронів є набагато меншою ніж вартість виробництва одного сучасного військового корабля. Більше того, атаки проти російських військово-морських сил підтвердили, що невеликі, маневрені та недорогі дрони можуть спричинити значно більшу шкоду коштовній військово-морській інфраструктурі супротивника. Наслідки застосування дронів у Севастополі та Новоросійську вірогідно будуть вивчатися у рамках програм військових академій. Найбільші військово-морські сили повинні будуть також переглянути свої тактики та процедури захисту від подібних атак (Kallenborn, 2023), що можуть стати невід’ємною частиною звичайних військово-морських операцій у майбутньому.
Можливі правові питання, застосовувані міжнародні норми та два режими регулювання діяльності на морі
Усі ці останні події надають можливість заглянути у майбутнє військових конфліктів та нових умов ведення бойових дій, що будуть базуватися не тільки на нових технологіях але також на людському факторі.
На відміну від традиційних військових стратегій, що спираються на військову міць (а саме загальну кількість таких платформ як військові кораблі, винищувачі та танки), основним елементом новітніх способів ведення війни є покладання на особу, яка озброєна “розумною”та водночас недорогою зброєю, що здатна знищити великобюджетні військові ресурси супротивника. Прикладом таких бойових дій нового часу є людина або група осіб, які здатні знищити військовий корабель, чиє виробництво вимагало довготермінових та багатомільйонних інвестицій, завдяки використанню начинених вибухівкою морських дронів, що були серійно вироблені упродовж декількох місяців із мінімальними витратами. У зв’язку з цим існує потенційна загроза того, що державні та недержавні суб’єкти можуть почати зловживати цими новітніми технологіями, щоб уникнути відповідальності у так званих гібридних військових операціях.
Однак, такі сучасні підходи до ведення війни на морі не позбавляють міжнародне право його актуальності. Навпаки, можливість розрізняти між правовими режимами та можливими класифікаціями зброї зараз починає відігравати ще більш важливу роль заради забезпечення ясності та передбачуваності права та ведення війни. У цьому зв’язку необхідно розрізняти між двома окремими режимами, що можуть бути застосовані до морських дронів під час миру та у рамках триваючого збройного конфлікту. Режим війни вочевидь застосовується до атак дронів у Севастополі та Новоросійську у рамках військового протистояння України та Росії, що “явно перебувають у стані міжнародного збройного конфлікту”. (Layne, 2023, див. також звіт Міжнародного Кримінального Суду (ICC) щодо попередньої оцінки діяльності, 2016). У цьому військовому контексті, норми діяльності на морі мирного часу та зокрема Конвенція ООН з морського права (UNCLOS) не будуть напряму застосовуватися до згаданих тут військових операцій з використання морських дронів у Чорному морі.
Режим діяльності на морі мирного часу
Хоча правовий режим регулювання використання морських дронів у мирний час не може бути застосований до триваючого конфлікту між Україною та Росією, все ж буде корисно окреслити основні вимоги цього режиму, що можуть бути застосовані до начинених вибухівкою морських дронів як окремого класу обладнання. У цьому зв’язку правовий статус безпілотних надводних дронів відіграє ключову роль. Правова класифікація БНД як пристрою або судна буде визначати у свою чергу права та обов’язки, що можуть бути актуальні під час використання цього новітнього обладнання. Якщо БНД отримує статус корабля або судна, він тоді може користуватися навігаційними правами та режимом мирного проходу доти, доки прибережні держави, де здійснюється прохід, не заборонять або обмежать таку діяльність у своїх територіальних водах. З однієї сторони, існує велика кількість підходів до визначення судна у міжнародному праві (Tuckett, 2023). З іншої сторони, таке розмаїття підходів надає можливість використати різні методології та міжнародні угоди щодо визначення статусу БНД у залежності від контексту їх застосування та нормативно-правових рамок (а саме COLGREG, OILPOL, MARPOL та інших міжнародних угод). Однак, через загальну відсутність чіткого регулювання новітніх технологій у подекуди застарілих нормах міжнародного права, експертна спільнота переважно дійшла згоди (Schmitt and Goddard, 2017), що питання правового статусу безпілотних надводних апаратів є досить спірним та досі “залишається без відповіді”.
Іншим аспектом юридичного аналізу є питання акваторії моря, де морські дрони здійснюють свою діяльність. Основним правилом ((ДП І, ст. 51 (4)) у цьому контексті буде обмеження щодо використання як цивільних так і військових дронів у міжнародних протоках і морських районах з інтенсивним рухом цивільних суден, де ризик зіткнення або будь-якого іншого інциденту буде вищий. Коли БНД здійснюють діяльність у територіальному морі, внутрішніх та архіпелажних водах інших держав, ці держави можуть надати або обмежити право проходу БНД на певних умовах доти, доки ці обмеження застосовуються на недискримінаційній основі. Використання БНД також не повинне ставити під загрозу морське життя (SOLAS) та діяльність інших держав щодо експлуатації природних ресурсів, судноплавства та експлуатації підводної інфраструктури, такої як кабелі та трубопроводи (San Remo Manual). Інші правові питання щодо використання БНД можуть стосуватися використання безпілотних дронів у тестовому чи постійному режимі, типу та розміру БНД, що виконують наукові та інші завдання, безпеки морської навігації та відповідальності за нещасні випадки, спричинені морськими дронами.
Режим бойових дій на морі та його застосування до російсько-української війни
У зв’язку з триваючим військовим протистоянням між Україною та Росією, правовий режим збройного конфлікту є найбільш відповідним для надання відповіді на запитання щодо того, чи являються морські дрони правомірними засобами ведення війни. Як Україна, так і Росія приєдналися до Ι-го Додаткового Протоколу до Женевських конвенцій (ДП І), що стосується захисту жертв міжнародних воєнних конфліктів. У цьому контексті, можливим відправним пунктом правової оцінки відповідності застосування начинених вибухівкою морських дронів у міжнародному воєнному конфлікті може бути стаття 36 Протоколу (нова зброя), відповідно до якої країни-учасники зобов’язані провести оцінку нових засобів ведення війни та перевірити, чи не призведе застосування такої новітньої зброї до потенційного порушення норм Протоколу або інших правил міжнародного права, що можуть бути застосовані до держав-учасників.
Невідомо, чи проводив таку правову оцінку Уряд України, який не визнав свою причетність до атак дронів. Хоча значна частина інформації щодо плану та виконання операцій з використання морських дронів наразі відсутня, правомірність застосування таких дронів під час збройного конфлікту загалом буде залежати від того, чи можуть вони здійснювати бойові дії проти цілей супротивника та робити це у відповідності з вимогами міжнародного права, що вже існують стосовно інших подібних систем озброєння. Хоча у відповідності до норм міжнародного звичаєвого права, тільки судна, визначені як військові кораблі, можуть вести такі бойові дії як напад на військові об'єкти супротивника (San Remo Manual), у цій статті стверджується, що питання надання морським дронам статусу військових кораблів не є визначальним у нинішньому контексті війни між Україною та Росією.
По-перше, морські дрони, що нібито належали Україні, не мали жодних “зовнішніх ознак державної приналежності”, таких як український прапор, що віднесло би їх до категорії військових кораблів у відповідності до статті 29 Конвенції ООН з морського права (UNCLOS). Більше того, якби українські військово-морські сили дійсно застосовували морські дрони, не було би потреби надавати таким дронам статус військових кораблів задля їх правомірного використання під час атаки проти російських військових баз у Севастополі та Новоросійську. Зрештою, під час війни військово-морські сили можуть правомірно застосовувати проти супротивника широкий спектр зброї, а за своїми технічними характеристиками безпілотні дрони-камікадзе подібні до морських торпед, ракет і мін, чиє використання вже детально регулюється нормами міжнародного права (Гаазька Конвенція VIII, San Remo Manual etc.). Якщо зазначені дрони гіпотетично використовувалися військово-морськими силами України у якості торпед та морських мін, за нормами міжнародного права Україна повинна була би забезпечити, щоб такі БНД повинні “стали нешкідливими максимум через годину після… [їхнього використання проти потенційної цілі]”(стаття 1, Гаазька Конвенція VIII). У такому випадку, морські дрони можуть бути класифіковані як нові засоби ведення війни, що будуть відповідати вимогам ДП І та іншим нормам міжнародного права, застосовуваного як до Росії, так і до України.
По-друге, у контексті військового протистояння між Росією та Україною, немає необхідності у тому, щоб морські дрони, як і судна, користувалися свободою судноплавства (статті 17, 38, 52 та 53 UNCLOS) для їх правомірного використання у якості засобів ведення війни. У Чорному морі між Україною та Росією немає міжнародних проток або територіального моря третіх держав, які би могли у такому випадку вимагати застосування свободи судноплавства щодо морських дронів, що нібито належать Україні. Через те, що атака дронів у Севастополі, нібито проведена Україною, мала місце у Криму у межах міжнародно визнаних морських кордонів України (див. Постійний арбітражний суд у справі ‘Україна проти Росії’), така операція із використання дронів не вимагала застосування режиму мирного або транзитного проходу через територіальне море нейтральних держав. Тому за нормами міжнародного воєнного конфлікту Україна мала право використовувати безпілотники як законний засіб боротьби з російською військовою інфраструктурою в територіальних водах обох держав.
Додатковим кроком визначення правомірності використання начинених вибухівкою морських дронів буде встановлення їх рівню автономності прийняття рішень. У контексті міжнародного гуманітарного права основним питанням буде те, чи здатна сучасна система озброєнь розрізняти законні (військові) цілі від незаконних (цивільних) цілей (принципи розрізнення, пропорційності і запобіжних заходів згідно з ДП I). У зв'язку з цим, здатність розрізняти військові та невійськові цілі буде залежати від ступеня дистанційного залучення оператора у процес прийняття рішень і технічних можливостей конкретного морського дрона. Навіть якщо БНД не має можливості розрізнити незаконну (цивільну) ціль та припинити свою місію, оператор дрона повинен мати можливість втрутитися та скасувати атаку, щоб уникнути порушення норм міжнародного гуманітарного права (jus in bello). Прикладом такої невибіркової та неправомірної військової операції (Schmitt and Goddard, 2017) буде застосування безпілотного надводного дрону, який не здатен розрізняти військові та невійськові цілі, під час атаки на порт, який часто використовується як військовими, так і цивільними суднами.
Якщо у когось і були сумніви щодо кардинальної трансформації методів ведення війни під впливом сучасних технологій, то нещодавні атаки дронів проти російських військово-морських баз у Севастополі та Новоросійську розставили всі крапки над "і" щодо масштабів і важливості цих змін. Хоча наразі невідомо, чи відіграє "розумна зброя" вирішальну роль у E, важливим уроком цього конфлікту є те, що швидкозмінні умови ведення сучасної війни роблять основний акцент не на колишньому військовому потенціалі чи будь-яких традиційних видах озброєння, а на технологічній винахідливості і між-суспільній стійкості у кризових ситуаціях.
* * *
Note: Artem Galushko is currently a postdoctoral researcher at the Faculty of Law of the Arctic University of Norway (UiT). In 2021, he has completed his research at the Max Planck Fellow Group funded through the Era-Net project within the European Union's Horizon research and innovation programme. His research interests span European and International Law and transitional justice. He also has keen interest and solid background in civil society and public management, as his previous professional activities and academic research focus on protection of fundamental rights and systemic deficiencies incompatible with the Rule of Law. In 2017, the Yehuda Elkana Centre for Higher Education has selected Artem as a Global Fellow to teach International Law and conduct research at the University of Yangon in Myanmar. He is also a recipient of a research fellowship of the Swedish Institute (2018-2019).
Selected publications:
Book
(1) Galushko, Artem (2021) Politically Motivated Justice: Authoritarian Legacies and their Role in Shaping Constitutional Practices in the Former Soviet Union. The Hague: Asser Press/ Springer-Verlag (Online at: https://www.asser.nl/asserpress/books/?rId=13978).
Book chapters:
(2) Galushko, Artem (2022) ‘A Union or, rather, a Dis-Union of Nations? Legacies of Soviet ‘nationality policies’ and their influence on law and practice in the post-Soviet states.’ In: Leontiev L. and Amarasinghe P. (eds.) State-Building, Rule of Law, Good Governance and Human Rights in Post-Soviet Space. Thirty Years Looking Back, Taylor & Francis/ Routledge Studies in Human Rights Book Series (Forthcoming, online at: https://www.routledge.com/State-Building-Rule-of-Law-Good-Governance-and-Human-Rights-in-Post-Soviet/Leontiev-Amarasinghe/p/book/9781032055381).
Peer-reviewed journal articles:
(3) Galushko A.: (2019) „Politische Justiz in Russland. Strafprozesse gegen ukrainische Staatsbürger.“ Zeitschrift Osteuropa, Berlin, 69. Jg., 3–4/2019, S. 29–47 (Online at: https://www.zeitschrift-osteuropa.de/hefte/2019/3-4/).
(4) Antonov O., Galushko A. (2018) “The ‘Common Space of Neo-Authoritarianism’ in Post-Soviet Eurasia.” Baltic Worlds. (Online at: http://balticworlds.com/the-common-space-of-neo-authoritarianism-in-post-soviet-eurasia/).
(5) Galushko A. “The Soviet Kingdom of Crooked Mirrors and its Legacy of ‘Twofold Constitutionalism’: Politically Motivated Trials against Citizens of Ukraine in the Russian Federation.” Hague Journal on the Rule of Law 8, no. 1 (May 11, 2016): 155–81. doi:10.1007/s40803-016-0026-x. (Online at: http://link.springer.com/article/10.1007/s40803- 016-0026-x?wt_mc=Internal.Event.1.SEM.ArticleAuthorOnlineFirst).
