Маловідоме та за місцевими мірками середнє за чисельністю село (на початок 2017 року було 812 мешканців) на півночі Криму, точніше, на межі Красноперекопського району та Армянська, приблизно з 2017 року стало поступово мілітаризуватися. Сьогодні Філатівка – це, по суті, базовий табір російських артилеристів, зенітників, ракетників, морських піхотинців та інших військових, головний форпост Чорноморського флоту РФ на Перекопському перешийку в Криму.
Це степове кримське село на західному березі Сиваша «приростало» російськими військовими аж ніяк не таємно. І навіть періодично досить гучно, зі справжньою артилерійською канонадою. А почалося все з того, що ті, хто їхали автотрасою Е-97, у попутному та зустрічному напрямку серед білого дня все частіше стали помічати військові вантажівки. Рухалися вони до Армянська, але туди не доїжджали, а повертали праворуч, у бік села Філатівка.
Серед тієї техніки були не лише бортові «Урали» та КамАЗи, а й тягачі з причіпною артилерійською зброєю. Зрідка зустрічалися й трейлери із гусеничними самохідками. Знаючі люди легко визначали серед них гаубиці Д-30, «Гиацинт» і САУ «Гвоздика», «Акація».
Російські військові в розмові з місцевим населенням розповідали, що служать у Перевальному. А там дислокуються дві військові частини – 8-й артилерійський полк та 126-а бригада берегової оборони зі складу 22-го армійського корпусу Чорноморського флоту РФ. У складі перевальненських береговиків також є штатні пушкарі, цілий дивізіон гаубиць Д-30.
Не виключено, що стягувала туди свою штатну артилерію і 810-а бригада морської піхоти ЧФ Росії із Севастополя (ще один батальйон цього з’єднання дислокується в місті Темрюк Краснодарського краю Росії). Так на околицях Філатівки «з коліс» створювався новий артилерійський полігон. І заразом брався під вогневий контроль весь вхід на вузький семикілометровий Перекопський перешийок. Це один із трьох «сухопутних коридорів», що пов’язують Кримський півострів із материковою Україною. Перекопом також проходить залізнична гілка та автотраса сполученням Херсон-Сімферополь. Інші шляхи до Криму – аналогічний за значущістю Чонгарський перешийок та менш – піщана Арабатська стрілка.
Ймовірно, тому для росіян було важливо облаштувати саме біля села Філатівка великий базовий військовий табір і сконцентрувати у ньому сили та засоби для оборони й нападу. Службу щодо охорони табору несли морпіхи, паралельно забезпечуючи тил російським «зеленым фуражкам» ФСБ на перекопській ділянці адмінкордону між Кримом і Херсонською областю.
Згодом військове господарство в різних частинах Філатівки поповнилося зенітниками зі штатною технікою та озброєнням, усім іншим, чим посилено напхали «неприступну фортецю» з перших днів окупації та анексії Криму в 2014 році. У російських військових з’явилися і «зимові квартири», тобто 18 модульних казарм, їдальня та необхідна інфраструктура типового військового містечка. За деякими даними, у них можуть розташуватися щонайменше 2-3 БТГ (батальйонно-тактичні групи) чисельністю до 2 тисяч осіб. За необхідності особовий склад буде розосереджений і займе місця в окопах, бліндажах і капонірах, якими, судячи із супутникових знімків, вздовж і впоперек вириті поля на північ і на захід від Філатівки, а також зі зворотного боку автотраси.
Деякі подробиці, щоправда, п’ятирічної давності, про «тяготи та негаразди» польової служби російських військових у селі Філатівка можна знайти на форумі сайту «Військові частини Росії». Там є окрема сторінка про в/ч 13140, тобто гвардійської ордена Жукова 810-ї бригади морської піхоти РФ.
«Не вплинете на своїх бійців, напишу в Москву. Ваші «герої» вже набридли всім», – скаржаться місцеві жителі.
А щодо безпосередньо навчання артпідрозділів у Філатівці, практичних стрільб та керування вогнем, для цього було обрано пустельну смугу між практично висохлим Північно-Кримським каналом (ПКК) та відстійником кислотонакопичувача заводу «Кримський титан» у західній затоці озера Сиваш і майже до самого прикордонного села. Перекоп. До речі, на північний схід від нього розташовувалися такі ж заводські відстійники, але на той час неабияк пересохлі (відразу після захоплення росіянами Херсонщини у 2022 році їх заповнили дніпровською водою з каналу). І саме в них, найімовірніше, тоді, влітку 2018 року, випадково чи цілком навмисно потрапляли артилеристи з Філатівки. Від розривів снарядів у відстійниках у повітря піднімалися хмари спресованих за багато десятиліть донних хімічних кислотних відкладень.
Таку версію не безпідставно, але не на камеру, висували деякі мешканці тутешніх місць. «Пам’ятаю, – розповідав житель Армянська, пенсіонер Микола, який багато років пропрацював на «Кримському титані», – ми у батьківський день прийшли на цвинтар. І тут – бабах! А потім ще раз і теж сильно. Приблизно за кілометр від нас, там, де саме був заводський відстійник. І сірий стовп диму над ним одразу ж виріс».
Саме наприкінці серпня 2018 року жителі Армінська і Перекопа почали скаржитися на напади задухи та головний біль. Дерева і дахи будинків вкрилися маслянистим нальотом, а відкриті металеві предмети, особливо нікельовані, почали швидко іржавіти. Після оголошення в регіоні надзвичайної ситуації влада розгорнула евакуацію дітей у санаторії Євпаторії.
За повідомленнями, першими поспішили вивезти на батьківщину своїх домочадців російські прикордонники ФСБ. Для них одразу ж після анексії Криму збудували кілька багатоповерхівок в Армчнську та Джанкої. Не виключено, що вони повторно зробили це після вибухів у Новофедорівці минулого року та поблизу Джанкоя у селі Майське.
Так само, схоже, мають вчинити жителі семи вулиць Філатівки, а також Армянська й інших населених пунктів північного Криму, де поблизу у великій кількості сконцентровані російські війська. Або ж подбати про надійні укриття, запаси продовольства та води. Адже в умовах військових дій ще на далеких підступах до Перекопу вогневого ураження можуть зазнати накопичення сил і засобів ворога, його логістика, оборонні споруди. Російська влада вже не може замовчувати вибухи, що почастішали на Кримському півострові.
Тим часом в Україні дедалі частіше заявляють, що після спроб Росії анексувати ще чотири українські області – Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку – стало зрозуміло, що військовий сценарій відновлення контролю над Кримським півостровом став ключовим.
