20 червня 1920 року в мальовничому селі Корбекуль на Південному березі Криму народилася Фатьма Аметова — талановита актриса кримськотатарського театру та легендарна дикторка радіо.
Про це повідомляє Радіо Куреш.
Її дитинство пройшло в Сімферополі, у прийомній родині родичів, де вона зростала разом із названою сестрою, яка згодом переїхала до Туреччини. Прийомний батько Фатьми, завдяки наполегливій праці, досяг достатку, але репресії 1920-х не обійшли його стороною: його майно конфіскували, а сам він помер невдовзі після арешту.
Фатьма виросла справжньою красунею з пристрастю до театру. Вона мріяла про сцену, хоча мати бачила її лікарем. У 1932 році, попри батьківський спротив, Фатьма вступила до акторського відділення театрального технікуму в Сімферополі. «Театр для мене був чарівним світом, актор — чарівником», — згадувала вона. Її навчання було сповнене участі в масовках і спостереженнями за майстрами сцени. У технікумі вона товаришувала з майбутніми зірками кримськотатарського театру, такими як Айше Діттанова, Саніє Налбандова та Мер’єм Ібрагімова.
Невдовзі мрія Фатьми здійснилася: вона стала характерною актрисою кримськотатарського театру, блискуче виконуючи ролі Скеріни в «Принцесі Турандот», Айше в «Арзи къиз», Маріанни в «Альказарі» та багатьох інших. Її гра вражала темпераментом і національним колоритом, а образ Айше у «Арзи къиз» глядачі вимагали бачити лише у її виконанні.
У театрі Фатьма зустріла своє кохання — письменника Шаміля Алядіна. Їхня зустріч у 1935 році, як згадувала подруга Айше Діттанова, стала початком великої любові. У подружжя народилася дочка Діляра, а згодом — ще дві доньки, Лейля та Ніяр. Проте трагедії 1937 року, коли репресії торкнулися театру, зупинили її кар’єру: Фатьму звільнили після року без ролей.
Завдяки виразному голосу в 1938 році Фатьма стала дикторкою Сімферопольського радіокомітету, де більшість ефіру складали кримськотатарські передачі. Під час війни її чоловік пішов на фронт, а в травні 1944 року Фатьму з донькою депортували до Узбекистану. Шаміль знайшов їх у віддаленому аулі Чинабад, де Фатьма працювала на бавовняних полях. Згодом родина оселилася в Ташкенті.
У 1957 році Фатьма повернулася до роботи диктором на кримськотатарському радіо в Узбекистані. Її мелодійний голос, який Юрій Левітан назвав «чарівним», став символом надії для депортованих кримських татар. Вона працювала понад 30 років, підтримуючи духовний зв’язок народу з рідною культурою. Її бездоганна дикція та вимогливість до мови надихали колег, таких як журналіст Сервер Бекіров.
У 1994 році Фатьма з Шамілем повернулися до Сімферополя. Відвідини рідного театру після реставрації стали для неї зворушливим моментом: вона згадувала його як «храм», якому віддала свою молодість. Фатьма Аметова тихо пішла з життя в ніч на 30 березня 2008 року і була похована на кладовищі «Абдал».
Її життя — це історія таланту, стійкості та любові до рідного народу, голос якого вона несла через десятиліття випробувань.
Читати також: Наріман Казенбаш: життя у вирі війни та боротьби за справедливість
