Міжнародна організація World Press Photo оголосила 42 регіональних переможців щорічного конкурсу документальної фотографії. Цьогоріч на конкурс надійшло 59 320 фотографій від 3778 фотографів зі 141 країни світу.
Світлини переможців опублікували на сайті премії.
Як зазначили в Українській асоціації професійних фотографів, серед переможців є двоє російських фотографів, одна фотографка з Білорусі, а також знімки двох німецьких документалістів, що торкаються теми російсько-української війни. Один з них — портрет української дитини. Інший — поранений окупант з «ДНР» у польовому шпиталі біля Бахмута.
«Переможні світлини — це ті, які змушують нас зупинитися, або хоча б призупинити рух і задуматися, а не просто гортати далі. Багато з цих знімків виходять за межі моменту, в якому вони були зроблені, — вони стали символами чогось значущого з соціального, політичного чи історичного погляду», — зазначив Фінбар О’Райллі, голова журі від Європи.
У категорії «Одиночні фотографії» від Європи відзначено дві роботи, що показують війну в Україні з різних боків. Їх журі назвало «візуальною парою», яка передає як фізичний, так і психологічний виміри конфлікту.
Флоріан Бахмаєр, німецький фотограф, показав шестирічну Ангеліну з Харківщини, яка після втечі з-під обстрілів страждає на панічні атаки. Його робота Beyond the Trenches «стала емоційним центром європейського блоку».
Нанна Гайтманн, фотографка Magnum Photos для The New York Times, представила знімок Underground Field Hospital, що зображує пораненого бойовика «ДНР», що воював на боці російської армії.
Вперше від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, серед переможців конкурсу є росіяни. Зокрема Михайло Терещенко, фотокореспондент російського державного інформаційного агентства «ТАРС», який здобув перемогу в категорії «Фотографічні історії» (Stories) за серію Protests in Georgia.
У ній задокументовано масові антиросійські протести в Тбілісі проти призупинення перемовин про вступ Грузії до ЄС. Як відзначили в Українській асоціації професійних фотографів, парадоксально, що росіянин отримав нагороду за фоторепортаж про протести проти впливу Росії.
Ще одну нагороду здобула Альона Кардаш, росіянка, яка мешкає в Німеччині. Її проєкт It Smells of Smoke at Home став переможцем у категорії «Довгострокові проєкти» (Long-Term Projects). У ньому авторка досліджує психологічну відірваність сучасної Росії від реальності, де війна називається «спецоперацією».
У категорії «Південно-Східна Азія та Океанія» перемогла білоруська фотографка Тетяна Чіпсанова. Її проєкт присвячений предкам маорійського племені Нгаї Таху в Новій Зеландії.
Минулорічна переможниця World Press Photo, авторка проєкту War is Personal Юлія Кочетова, розкритикувала цьогорічний вибір журі.
«Очевидно, я здивована бачити стільки уваги до наративу про «російську душу» серед регіональних переможців цього року. Не можу уявити, як почуваються грузинські фотографи через те, що їхні протести проти російського впливу були показані через зображення фотографа з російського державного агентства. Це особиста відповідальність — як про цю війну розповідатимуть через роки. Важливо продовжувати свідчити та документувати», – зазначила Юлія.
Позиція Української асоціації професійних фотографів
У Правлінні Української асоціації професійних фотографів наголосили, що здивовані результатами цьогорічного міжнародного конкурсу World Press Photo 2025 року.
«Винагороджуючи російських фотографів, які слугують виразниками державної ідеології РФ, конкурс робить видимою позицію агресора, і таким чином сприяє підміні понять: замість засудження агресора акцентує на співчутті до нього. На нашу думку, таке нагородження не відповідає заявленій меті конкурсу — поєднувати світ важливими історіями, особливо в ситуації загарбницької війни, яку Росія веде проти України вже 11 років. З огляду на значення таких конкурсів для української та міжнародної фотографічної спільноти, ми підкреслюємо важливість дотримання високих стандартів етики, неупередженості та прозорості», – йдеться у заяві.
А Асоціації додають, що лише за таких умов можлива «справедлива оцінка робіт, що документують реальність, відображають правду й дають голос тим, кого часто намагаються заглушити».
