Російська церковна структура – інструмент ворожої пропаганди.
18 листопада Український інститут національної пам’яті (УІНП) презентував нову вуличну експозицію під назвою «Церковний рашизм», яка висвітлює використання російської церковної структури як інструменту пропаганди та підтримки злочинів агресора проти України.
Ознайомитися з виставкою можна у центрі Києва – у сквері, розташованому між виходом зі станції метро «Контрактова площа» на вулиці Спаській та пам’ятником Григорію Сковороді.
Російська церква як джерело ксенофобії та мілітаризації
Експозиція містить матеріали, що деталізують співпрацю керівництва Російської православної церкви (РПЦ) із совєцькими каральними органами та їхню активну підтримку сучасної російської агресії, воєнних злочинів та пропаганди.
Під час повномасштабної війни російська церква стала на бік агресора: поширювала пропаганду, виправдовувала насильство, сприяла діяльності ворожих спецслужб.
Виявлені факти свідчать, що деякі священники переховували окупантів та їхню зброю, а проповіді перетворилися на заклики до ненависті та мілітаризації.
Як наголосив під час відкриття Володимир Тиліщак, заступник голови УІНП, сучасна російська церква давно вийшла за межі релігійної сфери й стала «джерелом ксенофобії, нетерпимості та ідеології «вищості»».
Історичні джерела: від Сталіна до КГБ
Керівництво УІНП та експерти під час відкриття розкрили історичне коріння проблеми.
Олександр Алфьоров, Голова УІНП, підкреслив, що РПЦ, яку ми знаємо сьогодні, «не є канонічною», оскільки була фактично створена Сталіним у 1943 році.
«Спершу радянська влада фактично заборонила росіянам церкву, а потім дозволила її саме тоді, коли німецька окупаційна адміністрація на території України відновила православну церкву. Вони побачили в цьому ще один інструмент для формування спільного впливу на народи», – пояснив Алфьоров.
Він також додав, що РПЦ відтворили за моделлю імперської церкви, яка у свій час контролювалася комуністичною партією та совєцькими спецслужбами: КГБ і НКВС.
«Злочин використання святого заради злочинної мети»
В’ячеслав Горшков, начальник відділу у справах релігій Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, зазначив, що виставка показує злочин, «якому не вчора і не сьогодні з’явилося коріння, йому вже кілька століть».
«Тут (на банерах виставки) йдеться про злочин використання святого заради злочинної мети. Церква, яка мала б дотримуватися вчення і істинного слова Божого, дозволила використовувати його як інструмент. Ця виставка показує найгірші прояви такого використання, що тягнеться ще з царських часів», – поділився Горшков.
Тетяна Шептицька, заступниця директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», підкреслила, що сам термін «Церковний рашизм» спонукає до осмислення того, чому ідеологія рашизму має церковний вимір.
«Рашизм… це не лише ідеологія чи спосіб мислення… Це конкретні моделі поведінки й практики, що застосовуються на окупованих територіях, порушують права людини і несуть смерть та тортури… Ці практики не виникли раптово, рашизм має свої джерела і коріння у комуністичному та імперському минулому. І одним із таких джерел стала російська церква», – резюмувала Шептицька.
Експозиція «Церковний рашизм» закликає до глибоких роздумів про причини та наслідки історичних подій, які продовжують впливати на сьогодення України.
Читайте також: Україна офіційно визнала, що УПЦ керувалася з Росії
