ФОТОРЕПОРТАЖ
Відбулася третя лекція-концерт у межах циклу пізнавальних заходів «Острог мистецький».
Поціновувачі музики, викладачі та вихованці Острозької школи мистецтв зібралися в залі закладу в п’ятницю, 30 січня, аби від дослідниці, викладачки ОШМ Наталії Остренко та знавця давніх світлин Анатолія Хеленюка дізнатися про історію ОШМ від заснування до сьогодення. Захід був присвячений 70-річчю ОШМ.
На початку заходу ведуча Наталія Остренко нагадала про попередні лекції та надала слово секретарю, в.о. голови Острозької міської ради Костянтину Кирилюку.
«Сьогодні в цьому залі зібралися справжні друзі Острозької школи мистецтв. І це не просто так. Сьогодні в нас для того є надзвичайно поважна причина – 2026 року ОШМ виповнюється 70 років. За цей період часу змінилося багато епох, багато настрої, стилів у музиці І загалом життя змінилося кардинально. Але ви є – розвиваєтесь, живете. І я бажаю як мінімум ще стільки ж років творити, бути сповненими енергії та сили! Знаю, що сьогоднішні заходи, приурочені до 70-річчя, не останні – різні події триватимуть упродовж року. Тому я впевнений, що попереду нас чекає багато цікавих і неординарних івентів», – сказав Костянтин Кирилюк.
Костянтин Кирилюк також дякував директорці ОШМ Наталії Балаушко й усьому колективу за невтомну працю, а також обіцяв сприяти в розвитку закладу позашкільної освіти.
Наталія Остренко розпочала лекцію, розповідаючи про Олену Степанівну Лисяну (у заміжжі Петренко), також відому як Неллі Петренко – засновницю першої музичної школи в Острозі, яка й стала фундаментом для сучасної ОШМ.
Олена Степанівна народилась 8 серпня 1906 року в Рівному. Її матір походила з Острога, була вчителькою музики, батько Степан Іванович – офіцер царської армії, який незабаром загинув за невідомих обставинах. Вдова з маленькою дочкою Нелею змушена була переїхати в Острог до своїх батьків в їхній будинок.
«Неллі росла в інтелігентній сім’ї, де лунала музика, поезія, шанувався живопис. В Острозі дівчинка пішла в перший клас, а згодом продовжила навчання у приватній жіночій гімназії ім. графа Д. Блудова. Одночасно вона навчалася музиці. Уроки давала мама Ольга Миколаївна, яка була талановитим педагогом. Музичні заняття все більше подобались маленькій Неллі. Вона, вдосконалюючи свою майстерність, настільки захопилась грою на фортепіано, що після закінчення училища ім. графа Блудова ,вирішила вступити до Варшавської консерватори, оскільки західна Україна тоді була під владою Польщі. Після закінчення консерваторії Олена Степанівна повернулась до Острога», – розповідала лекторка.
Анатолій Хеленюк демонстрував і коментував свідоцтво про освіту пані Олени тощо.
Не знайшовши тут роботи, Олена Степанівна здобула фах учительки початкових класів і була направлена на Волинь. 1936 року вона вийшла заміж за молодого інженера Данила Лисяна, з яким познайомилася в Луцьку. Напередодні Другої світової війни подружжя Лисяних із маленькою новонародженою дочкою Іриною повернулося в Острог.
Олена з матір’ю пережили окупацію Острога німецькою армією, при цьому переховуючи в своєму дому єврейську родину. Її ж чоловік Данило Іванович був вивезений і всі роки війни працював на вугільних шахтах.
Першу музичну паузу в історії заповнив виступ ансамблю скрипалів (керівниця Юлія Бобанич), який виконав композицію Мартіна «Венеція».
Після цього виступали депутати Острозької міської ради Вадим Бондарчук та Олег Ярошик, які привітали ОШМ, бажали їй успіхів і розвитку, а вихованцям – перемог і здобутків. Гості подарували закладу спеціальні стільчики, які «ростуть» для юних музикантів
«Після війни Олена Степанівна працювала вчителькою музики в школах Острога, педучилищі, яке було відкрите на базі училища графа Блудова, акомпанувала учасникам самодіяльності Будинку культури. Там вона познайомилась з вокалістом Анатолієм Бруском. Анатолій Гнатович був мешканцем Донецька. Як комуніст, учасник війни він був направлений на роботу на захід України. Олена Степанівна акомпанувала Анатолію Гнатовичу на фортепіано і в такому творчому спілкуванні в Олени Степанівни виникла ідея дитячої музичної освіти на державному рівні. Анатолій Гнатович, який мав доступ у високі партійні кабінети, доніс цю ідею до керівництва міста», – продовжила Наталія Володимирівна.
Згодом за розпорядженням Міністерства культури УРСР в Острозі відкрили музичну школу. Це сталося 16 червня 1956 року.
Історичний екскурс перервав виступ піаністок, випускниць, а нині викладачок ОШМ Вікторії Куфальської та Світлани Сікорської.
«Директором був призначений Анатолій Гнатович Бруско, Олену Степанівну призначили викладачем по класу фортепіано. «Вона була першим і на той час єдиним педагогом з відповідною та належною освітою за фахом на той час. Перше приміщення розташувалося по вул. Шевченка і займало З кімнати в дитячому будинку. До школи прийшли 60 учнів і працювали 7 викладачів». Крім класів фортепіано, скрипки і народних інструментів, було відкрите підготовче відділення для дошкільнят і вечірнє вокальне відділення для дорослих», – розповідала лекторка.
Через 5 років школа налічувала вже 242 учнів, заняття проводили у 17 класних кімнатах, облаштованих у сучасних приміщеннях. Водночас Анатолій Хеленюк розповів, що у перші повоєнні роки тут «хазяйнувало» КГБ, були підвали, де тримали ув’язнених бійців УПА. «Один із підвалів – досліджений, а от інший – ні. У музейників ще багато роботи», – підкреслив Анатолій Сергійович.
Композицію «Журавочка» присутнім подарувала Ольга Бобанич (концертмейстерка Наталія Балаушко).
Першими викладачами були Олена Степанівна Лисяна, Олексій Микифорович Ярошенко, Володимир Іванович Ніколаєв, Лариса Георгіївна Ясінська, Дмитро Хаустов, Володимир Мерцалов.
Через 10 років в школі вже навчалось 300 учнів, свідоцтво про закінчення отримали 122 учнів
«Якщо в перший рік розпочиналось заняття в трьох кімнатах, то через 10 років вже в 22-х класах. Мали 1 піаніно, тепер їх було 12, було 2 баяни, а тепер 22. Створили комплекти оркестру народних інструментів, духового оркестру, закупили скрипки ,бандури. Матеріальна база зросла майже у 8 разів!» – поділилася Наталія Остренко.
У виконанні ансамблю викладачів духового відділення ОШМ прозвучала композиція «Сніг іде».
Наталія Володимирівна розповідала, що 1965 року в музичній школі відкрили клас бандури, в якому навчалося 12 учнів. Серед них – Валентина Кузьменко, майбутня директорка школи.
«Викладачі беруть активну участь у художній самодіяльності міста. Перші місця здобувають на оглядах в області оркестр народних інструментів під керівництвом В.Ніколаєва, домровий оркестр під його ж керівництвом. Тріо бандуристок у складі Євгенії Артемчук, Майї Шевчук, Людмили Фількевич за виконавську майстерність відзначено грамотою обкому комсомолу, колектив став лауреатом республіканського конкурсу, присвяченого 100-річному ювілею Леніна. Їхній виступ транслювався по республіканському телебаченню», – ділилася історичними згадками лекторка.
Сучасний квартет бандуристок у складі Іванни Дацюк, Анастасії Заєць, Ірини Зламан і Майї Конторук (керівниця Тетяна Єсіпова) подарував присутнім композицію «Син Місяця».
1973 року з’явився філіал музичної школи при цукровому заводі під керівництвом Анатолія Будяковського (перший директор – Віталій Власенко). 1 серпня 1975 року філіал став самостійним закладом, нині це Оженинська школа мистецтв. Пізніше директором був Микола Бізюльов, а нині школу очолює Тарас Бізюльов.
«Коли філіал став окремої школою, за документами в перший клас зарахували 35 учнів. Ще 70 дітей перевели з Острога. Тобто це діти, які добиралися до Острозької музичної школи зі сіл», – ділився історією закладу Тарас Бізюльов.
Він також відзначив, що обидві мистецькі інституції Острожчини нині плідно співпрацюють і мають плани на подальші проєкти.
1976 року директором Острозької музичної школи став Микола Деркач – випускник закладу. У ті часи у школі засновані заходи, які проводять і в сучасній ОШМ.
«З 1983 школу очолює Іван Олександрович Балаушко. 90-ті роки були досить складними і для країни і для колективу. У нашій школі також довелося скоротити деякі дисципліни і скорегувати навчальні програми, але найголовніше ми зберегли контингент учнів, зберегли колективи, які існували вже досить довгий час. Більше того вихованцям прищеплюється така любов до музики, що багато з них продовжують обирати професію музиканта, не дивлячись на досить невизначене становище працівника культури», – продовжила Наталія Остренко.
2002 року директором школи призначена випускниця школи Валентина Кузьменко. За її керівництва школа оновлюється, підводиться газ до котельні, капітально ремонтується і набуває сучасного вигляду актова зала, росте майстерність учнів та дитячих колективів, деякі з них здобувають звання «зразкового».
Музичну паузу подарував дует баяністів – випускниця ОШМ Ірина Борінова та Іван Мандрійчук.
З 2014 року школу очолює Наталія Балаушко.
«Наталія Петрівна продовжує традиції вільної творчості, втілюючи ужиття креативні проєкти – від Свята 1-го дзвоника з літаючим дроном і розвагами на подвір’ї, бальних вечорів у стінах Музею книги до інтелектуальної гри «Що? Де? Коли», яка впродовж п’яти років проходила в стінах Острозької академії», – продовжила Наталія Остренко.
В 2015 році заклад перейменували на Острозьку школу мистецтв. В ОШМ відкриті нові відділи – художній, дошкільного естетичного виховання, театральний, мистецьку студію для дорослих.
«Сьогодні в школі працюють 26 викладачів. З них 15 випускників школи. Школу за цей час закінчили 1711 випускників. Багато хто з них пов’язав своє життя з музикою, з викладацькою діяльністю і працює в різних куточках України та за кордоном. Але найцінніше, що здобула наша школа за 70 років – це авторитет серед жителів міста», – підсумувала лекторка.
Також Наталія Володимирівна говорила про роль та участь Острозької школи мистецтв у різних фестивалях і заходах – «Новомалинська любава», «Острог Ренесанс», грі «Що? Де? Коли?», конкурсах «Осінній промінь» і «Юна зірка», усеукраїнському конкурсові скрипалів ім. Леоніда Матюка, грі КВМ. А ще – про дорослі гурти, які виникла на базі ОШМ – «Ostroh Band» і «Вечірня школа». Ці музичні колективи подарували присутнім по дві композиції.
«Сьогодні ми живемо в трагічні важкі часи. Війна – це найстрашніше, що придумало людство. Завжди приходить непрошеною і не стукаючи, забирає не питаючи. За собою лишає сльози і смерть. У війни свій безжальний рахунок, своя арифметика. Наша вдячна пам’ять буде завжди берегти імена випускників, які загинули в цій війні: Затірка Владислав, Дмитро Шатурський, Ілля Сорочинський, Олександр Максимюк, Цьось Денис», – сказала Наталія Остренко.
Присутні вшанували їхню пам’ять хвилиною мовчання.
Підбивали підсумки заходу заступник міського голови Острога Тарас Хмарук і начальниця відділу культури і туризму виконкому Острозької міської ради Ольга Лозюк.
«Наш обов’язок справді підтримувати школу мистецтв. Оскільки разом із колективом Тараса Миколайовича Безільова (Оженинська школа мистецтв) ви робите неймовірні речі. Ваша енергетика всіх нас надихає. Ми всі вкрай тішимося нашою дружбою. Ми вкрай тішимося тим, що ви є в Острозі. Я сподіваюся, що в цей рік 70-річчя все те, що ми з вами, Наталіє Петрівно, запланували буде реалізовано», – сказав Тарас Хмарук.
Ольга Федорівна також дякувала ОШМ і за вечір, і за залученість у життя громади, і за виховання молоді.
«Сьогоднішня зустріч була життєствердною. Іноді нині кажуть, що концерти, розваги й радість не на часі. Та з порожньої карафи не наллєш. Як що ми будемо спустошеними, не зможемо поділитися теплом і підтримкою. Дякую, що наповнили нас сьогодні», – сказала Ольга Лозюк.
Упродовж вечора на великому екрані також демонстрували різні світлини – від початку XX століття до сьогодні. Їх коментував і Анатолій Хеленюк, і гості.
