Багатоденні навчання територіальної оборони «Барс-Крим», що відбулися у вересні, на тлі вузькоспрямованих тактико-спеціальних навчань російських силовиків з протидесантної оборони стали, по суті, презентацією оновленого колишнього «народного ополчення» або «самооборони». Того самого, яке створювалося у перші дні російської анексії Криму в лютому 2014 року.
В особливості цього «оновлення» заглибилися Крим.Реалії.
Самі командири «барсів» досі не визначилися в дефініціях, заявивши при цьому, що їхні навчання відтепер проводитимуться на постійній основі. В одних випадках своє «добровольче» формування вони називали бригадою з кількох мотострілкових батальйонів. І навіть уточнили, що в бригаді є своє «навчання», тобто навчальний батальйон. Його командир – депутат російського парламенту Криму, армійський підполковник Олександр Комбаров, який, виявляється, за обов’язком військової служби продовжує готувати на півострові мобілізованих та резервістів.
В інших випадках у тому ж кримському інформаційному полі фігурує не бригада, а вже загін «Барс-Крим». «Наш загін налічує 550 осіб, це лише документально. Якщо знадобиться, то ця кількість може бути збільшена в рази. Не те щоб у нас відбою немає від добровольців, але справді казаки, всі як один, готові стати на захист своєї країни», – заявив отаман Кримського казачого округу та нещодавно обраний депутат місцевого російського парламенту Вадим Іловченко.
Слід прояснити, що, за військовими мірками, між бригадою і загоном – суттєва відмінність. Скажімо, мотострілкова бригада, як тактичне з’єднання, за кількісним складом у десять, а то й більше разів перевершує загін (загін, як правило, – структура армійського спецназу – КР), який належить до розряду окремих підрозділів і може складатися з кількох взводів загальною чисельністю до 50 військовослужбовців.
«Армія» Аксьонова
«Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) ще у 2014 році створив так зване «кримське ополчення», потім перетворене на «кримську самооборону». Усі ці роки ця структура існувала, і на неї витрачалися мільйони щорічно з місцевого бюджету. Навесні 2023 року Аксьонов сформував уже цілу армію з кількох батальйонів у вигляді територіальної оборони «Барс-Крим». Це повністю підконтрольна йому структура, яка фінансується з кримського бюджету, а також із «тіньового фонду» Аксьонова. Після пом’якшення позиції Кремля до тероборони в регіонах, а також після проведення російських псевдовиборів у Криму в Аксьонова тепер розв’язані руки – його тероборона вийшла з тіні», – розповіли у кримському відділенні міжнародного руху за деокупацію Криму #LiberateCrimea.
За словами активістів руху, розгортаючи тероборону по Криму, аксьонівці увійшли на територію силовиків: проводять огляд автомобілів, потім перевірятимуть гаджети. Зрештою, на меті – виявлення кримського проукраїнського підпілля. «Ми вже попередили наших активістів, щоби підчистили свої телефони. Добре пам’ятаємо, що ополченці зробили з Решатом Аметовим», – заявили активісти.
З активістами не можна не погодитися, хоча є нюанси. Ці нюанси, на думку автора, полягають у тому, що «Барс-Крим» увійшов на територію силовиків за попереднім погодженням з ними, для практичної взаємодії, у суворій відповідності до легенди «масштабних» навчань. За великим рахунком, так само, як у лютому 2014 року. Наприклад, у Сімферополі, коли «ввічливі люди» з 45-го полку спецназу російських ПДВ захоплювали будівлі місцевої Верховної Ради та Радміну, то «ополченцям» разом із кубанськими казаками, які прибули «на допомогу», відводилася конкретна роль оточення цих адмінбудівель.
Далі більше – перевірка разом із російськими силовиками та місцевими «беркутівцями», які перейшли на їхній бік, пасажирів на залізничному вокзалі, транспорту на адміністративному кордоні Криму з Херсонською областю, облави на проукраїнських активістів і просто незгодних із російською анексією.
Із «самооборони» – у «вантаж 200»
Здобувши «бойовий» досвід у Криму на облавах проукраїнських співвітчизників, а також згодом цілком реальний диверсійний досвід на Донбасі, деякі «ополченці» з початком повномасштабної війни записалися добровольцями-контрактниками до діючої армії. Як той самий Іловченко воював. У 2014 році він воював на Донбасі у складі російських формувань, брав участь у штурмі будівель силових органів України у Слов’янську, Краматорську та Донецьку, як він сам розповідав російським ЗМІ.
Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну Вадим Іловченко був заступником командира добровольчого штурмового батальйону «Таврида», до речі, створеного під патронажем, як в історії з «ополченням» та формуванням «Барс-Крим», Аксьонова. Батальйон перебував у зонах бойових дій. Які виконував там завдання – невідомо.
Іловченку, як і ще 24 учасникам «СВО» та колишнім «ополченцям», які цього року здобули мандати за підсумками російських виборів депутатів російського парламенту Криму та місцевих рад, пощастило. Іншим – навпаки, оскільки на малу батьківщину вони повернулися вже як «вантаж 200». Журналісти Крим.Реалії встановили дані щодо 18 з них.
Наприклад, Володимир Яценко (убитий 05.05.2024) із с. Омелянівка Нижньогірського району. Із некрологу: «Володимир Петрович був активним учасником подій «Кримської весни». Займався волонтерською діяльністю. Депутат Омелянівської сільської ради двох скликань».
Іван Скрипник (убито 07.09.2022). Батальйон «Таврида». З ним пов’язаний Андрій Добровенко, який взяв участь у фабрикації «Справи групи Сенцова». Саме Добровенко організував звернення до ФСБ для того, щоби організували прослуховування Олексія Чирнія.
Євген Левенець (убитий 03.01.2023 у Кринках Херсонської області) з Балаклави, 54 роки, доброволець. З літа 2023 – у 810-й ОБрМП. Учасник «Кримської весни».
Євген Сергєєв (убитий 10.06.2022) із с. Кримка Джанкойського району. Контракт – із травня 2022 року, раніше служив у 126-й ОБрБО. За даними Джанкойського районного музею, Сергєєв «з 2007 року був членом Сурозької казачої громади, активний учасник «Кримської весни».
Федір Федосєєв (убитий 27.06.2023, Запорізький напрямок, біля с. Роботине) з Керчі. У некролозі: «Брав активну участь у подіях «Кримської весни», у тому числі надавав допомогу в охороні громадського порядку під час проведення референдуму в 2014 році. З травня 2015 року працював у ДКЗ РК «Полк народного ополчення Республіки Крим». Влада планує встановити меморіальну дошку на школі №12.
Ігор Русанов (убитий 02.09. 2022 року в Херсонській області) із с. Верхньосадове. За даними центру «Миротворець», активний учасник «Кримської весни». Блокпост «Фронтове». 2018 року був сержантом поліції у спецзагоні «Беркут».
Олександр Філонов (убитий 2023 року, точна дата не вказана) із с. Мускатне Красногвардійського району. Із некролога: «З 2014 року служив у Народному Ополченні народної дружини Республіки Крим. За захист та повернення Криму нагороджений 9-ма медалями».
Василь Луцан (убитий 10.08.2023) із с. Климове Красногвардійського району. Учасник кримського «ополчення». У 2019 році виступав у Климівській школі.
Василь Шломович (убитий 14.08.2022) із с. Кольчугіне Сімферопольського району. Був у добровольчому батальйоні Чорноморського казачого війська, сапер. Учасник антимайдану, «ополченець». Проходив потерпілим у справі Чийгоза.
Віталій Костенко (убитий 22.03.2023) із Щолкіного. 810-та ОБрМП, молодший сержант, «брав участь у боях на Дніпрі». Був «ополченцем», депутатом Щолкінської міськради від «Единой России».
Енвер Куртаметов (убитий 02.09.2022) із с. Тімірязєве Джанкойського району. Учасник антимайдану, колаборант, командував 15-ою ротою «ополчення»
З українських контррозвідників – у підручні Гіркіна (Стрєлкова)
«Крим – в абсолютній безпеці. Сил та засобів вистачає, щоб відбити наміри наших небратів», – сказав про навчання територіальної оборони Криму командир першого батальйону формування «Барс-Крим» Сергій Здрилюк.
Неважко здогадатися, що «небрати» у розумінні 52-річного уродженця Вінницької області – це українські Сили оборони.
Призначений комбатом у «Барс-Крим» він не випадково. Здрилюк навчався із Сергієм Аксьоновим та депутатом російської Держдуми від Криму Михайлом Шереметом на одному курсі військового факультету при Кримському інституті природоохоронного та курортного будівництва (до 1992 року – Сімферопольського вищого військово-політичного будівельного училища). Усі троє закінчили цей виш у 1993 році. Лейтенанти Здрилюк та Шеремет склали присягу на вірність народу України, на відміну від Аксьонова.
Шеремет отримав призначення командиром взводу РХБЗ (радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту) у 84-ій механізованій бригаді ЗСУ в Перевальному. Здрилюка ж призначили на престижніше місце «особиста», тобто уповноваженого військової контррозвідки СБУ в одну з військових частин ЗСУ місцевого гарнізону.
«Служака «Абвер» був ніякий, згадують його товариші по службі. І називають авантюристом у прив’язці до негативного значення цього слова. Замість виконання прямих службових обов’язків він займався автомобільним бізнесом та фінансовими аферами, в які намагався втягнути колег по службі», – написав тоді український військовий журналіст Дмитро Тимчук.
У результаті, за даними Тимчука, із СБУ Здрилюку довелося розпрощатися – звільнили за шахрайство. Якийсь час після звільнення він намагався займатися бізнесом, але незабаром повернувся на держслужбу – в податкову. «У митарях Здрилюк побув недовго – вигнали за корупцію. Чергова спроба розвинути бізнес завершується «пшиком»… не бажаючи розплачуватися з боргами, ховається від кредиторів», – уточнив Тимчук. Журналіст припустив, що Здрилюк є зятем одного з російських генералів, який, мабуть, і звів майбутнього «Абвера» (цей позивний він отримав після анексії Криму) зі спецслужбами РФ.
За інформацією пресслужби СБУ, Здрилюк разом із членами розвідувально-диверсійної групи у складі понад 30 осіб під командуванням Стрєлкова 13 квітня 2014 року вчинив збройний напад на співробітників СБУ, під час якого загинув капітан Біліченко та трьох правоохоронців було поранено.
Також встановлено причетність «Абвера» до викрадення у Донецькій області представників ОБСЄ. За даними сайту «Миротворець», Здрилюк також очолював контррозвідку так званої «ДНР».
Після повернення з Донбасу до окупованого Криму Здрилюк заснував у березні 2015 року ТОВ «Екосільгосппродукт», яке займалося вирощуванням зернових культур у Бахчисарайському районі. Але, за деякими даними, за два роки підприємство було ліквідовано.
